Роз’яснення щодо отримання якісного насіннєвого матеріалу

13 серпня

1479387260

Рівень врожайності будь-якої культури залежить як від зовнішніх факторів розвитку рослин, так і від якості самого насіннєвого матеріалу, тобто від насіння. Насіння є носієм біологічних і господарських властивостей рослин, тому від його якості в значній мірі залежить урожай, який можна отримати при його сівбі. Англійський фахівець-насіннєзнавець Уільям Хайдекер писав: «Рослина не може бути краще насінини, з якої вона розвинулась». Сівба високоякісним (кондиційним) насінням в оптимальні для зони строки, за сприятливих ґрунтових умов для проростання насіння – це перша і одна з найбільш важливих передумов для одержання високих врожаїв якісного матеріалу.

Насіння повинно належати до високоврожайного сорту, воно повинно бути доброякісним – тобто крупним, чистим, не мати домішок і збудників хвороб, сухим, з високою схожістю та енергією проростання. Ці основні показники якості насіння регламентуються державними стандартами. Якщо насіння відповідає вимогам стандарту, то його називають кондиційним. Насіння, яке хоч по одному з показників якості не відповідає стандарту, називається некондиційним, висівати його забороняється.

Для цього з підготовлених партій насіння відбирають проби з різних місць.

Партія насіння – це певна кількість насіння однієї культури, сорту, репродукції, категорії сортової чистоти, одного року врожаю. У пшениці, жита, ячменю, вівса, кукурудзи розмір партії не повинен перевищувати 25 т, а в гречки, проса– 10 т. Якщо маса партії насіння більша, то її розбивають на контрольні одиниці (частини) і від кожної з них беруть середню пробу.

Відбирання середніх проб оформляють актом за встановленою формою у двох примірниках і не пізніше ніж за дві доби подають на аналіз в лабораторію. Один акт залишають власникові насіння, а другий – супроводжує проби до лабораторії. Показники аналізу зразка мають відображати якість усієї партії насіннєвого матеріалу

Середню пробу поділяють на дві проби вагою 1000 г і 200г. Першу середню пробу вміщують у чистий мішечок із щільної тканини для визначення чистоти, схожості ,енергії проростання, маси 1000 насінин. І маркують етикетками. До тогож одну етикетку вкладають всередину, другу – приклеюють зовні. На етикетці вказують: згідно якого акту відбиралась проба; назва господарства; культура; сорт; етап насінництва (категорія); генерація (репродукція); рік врожаю; № партії; маса партії; кількість місць; на який вид аналізування; посада і підпис інспектора.

Другу пробу пакують у вологонепроникну тару зі скла або плівки такої місткості, щоб у них після наповнення залишалось якомога менше вільного простору. Отвір посуду щільно закривають і заливають сургучем чи парафіном або обмотують плівкою. Плівкові пакети запаюють, або склавши край вдвічі, щільно зав’язують. Маркують етикеткою.

Відбирання, формування, оформлення середніх проб проводять штатні інспектори (для партій насіння, яке підлягає реалізації) або уповноважені особи в суб’єктах господарювання (для партій насіння внутрішньогосподарського використання). Штатні інспектори повинні мати відповідне посвідчення. Власник насіння зобов’язаний забезпечити необхідні умови для проведення цих робіт і доставлення відібраних проб до лабораторії.

Посівні якості насіння для внутрішньогосподарського використання визначають у Державній установі «Львівська обласна фітосанітарна лабораторія» ( м. Львів, вул. Вітовського 18) (Дивитися додаток 1)

Посівні якості насіння яке підлягає реалізації і насіння для внутрішньогосподарського використання визначають у Державному підприємстві «Державний центр сертифікації та експертизи сільськогосподарської продукції. (м. Львів, пр. В. Чорновола 45 а, корпус 13)

Правильна підготовка насіння до сівби має велике значення для підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Вона включає такі основні прийоми: очищення, сушіння, сортування, калібрування, протруювання, дражування, повітряно-теплове обігрівання та інші, залежно від культури й стану насіння. Зерно, що надходить на тік після обмолоту, містить багато домішок. Щоб зберегти високі якості насіння, важливо відразу після обмолоту очистити його від зелених частин рослин, більш вологого насіння бур’янів, полови, грудочок землі, пошкодженого насіння основної культури. Тому проводять первинне очищення посівного матеріалу, при цьому знижується на 1 -3% вологість насіння.

Очищене та відсортоване насіння засипають на зберігання в сухі з доброю вентиляцією зерносховища. Для кожної культури і сорту треба мати ізольовані засіки. Перед засипкою насіння зерносховище дезінфікують. Елітне насіння зберігають в мішках з етикетками де вказані результати аналізу.

Насіння в період зберігання продовжує жити, дихає і чим кращі умови, тим довше воно зберігає високі посівні якості. Тому під час зберігання насіння проводять нагляд за вологістю, температурою, кольором і запахом, появою шкідників і при потребі вживають відповідних заходів.

Перед сівбою насіннєвий матеріал обов’язково знезаражують проти грибкових та бактеріальних хвороб. Для цього використовують препарати згідно Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.

Застосовують різні способи протруювання – сухе, напівсухе, мокре і термічне знезараження насіння. Непротруєне насіння висівати забороняється.

Однією з найвідповідальніших робіт при вирощуванні сільськогосподарських культур є сівба, від якості та своєчасності проведення якої значною мірою залежить рівень майбутнього врожаю. Під час сівби важливе значення мають: встановлення оптимальних строків та способів посіву, норма висіву та глибина загортання насіння.

Біопрепарати – альтернативний захист сільськогосподарських культур від хвороб та шкідників в органічному землеробстві

Альтернативою хімічного методу є біологічний захист рослин від шкідників, хвороб та бур'янів. На відміну від хімічних препаратів біопрепарати для захисту рослин у своєму складі мають живі мікроорганізми та природні біологічно активні речовини, які синтезуються цими ж мікроорганізмами. Сьогодні ні в Україні, ні в інших країнах біопрепарати не набули ще масового застосування, але вже очевидно, що в майбутньому без них не обійтись. Адже окрім високої ефективності та доступної ціни вони мають те, чого не мають хімічні препарати – природне походження. Виготовлені на основі спеціальних, відселекціонованих мікроорганізмів, біологічні препарати – технологічні у застосуванні, безпечні для рослин, людини, теплокровних тварин, медоносних бджіл, риб та навколишнього середовища. Основу біологічних препаратів складають ефективні для захисту рослин, реально існуючі у природі мікроорганізми та продукти їх життєдіяльності, які викликають загибель шкідників та збудників хвороб рослин. Дуже важливо, що біологічні препарати призначені не для повного винищування популяції шкідливого виду, а лише для істотного обмеження розвитку шкідників та патогенів, зниження рівня їх шкідливості до економічно невідчутних рівнів.

(Дивитися додатки 2, 3, 4, 5)

Звертаємо увагу, що даний матеріал не встановлює норм права і має лише рекомендаційний характер.