Біля Львівської ОДА підняли Державний Прапор України, Прапор «Між небом і землею» та Прапор Надії

1 жовтня, у День захисників і захисниць України, у Львові перед будівлею Львівської обласної державної адміністрації урочисто підняли Державний Прапор України, Прапор «Між небом і землею» та Прапор Надії. Церемонія стала символом підтримки українських військових і цивільних, які зникли безвісти або перебувають у російському полоні, а також їхніх родин, які щодня чекають на повернення своїх близьких.

Синьо-чорний Прапор «Між небом і землею» є символом підтримки військових і цивільних, які зникли безвісти. Синій колір уособлює мирне небо та віру у повернення, а чорний – біль і невідомість, у яких перебувають родини тих, про кого досі немає звістки. Біло-чорний Прапор Надії символізує підтримку українських військовополонених та солідарність із їхніми родинами. Білий колір означає незгасну надію на повернення кожного українця та українки додому, а чорний – біль неволі та розлуки з близькими.

До підняття Державного Прапора України та Прапора «Між небом і землею» долучилася Уляна Тиндик – донька старшого розвідника 125 окремої важкої механізованої бригади із позивним Махор. Її батько від перших днів створення бригади, з березня 2022 року, захищав Україну, воював на Бахмутському та Лиманському напрямках. У вересні 2025 року він зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Ольгівське Запорізької області.

Прапор Надії разом із Державним Прапором України підняв Ігор Федусов – військовослужбовець 17-ї танкової бригади, який брав участь в обороні Маріуполя. 12 квітня 2022 року він потрапив у російський полон, де провів два роки. 5 лютого 2024 року Ігор був звільнений і нині проходить необхідне лікування та відновлення.

Державний Прапор України, Прапор «Між небом і землею» та Прапор Надії підняли одночасно під виконання Державного Гімну України.

Сьогодні ці стяги майорять поруч як нагадування про тих, хто досі не повернувся додому. За кожним військовим чи цивільним, який зник безвісти або перебуває у полоні, – родина, яка чекає і не втрачає надії.

День захисників і захисниць України – це день вдячності всім, хто захищає нашу державу, та вшанування пам’яті полеглих Героїв і Героїнь. Це також нагадування про тих, за кого ми продовжуємо боротися і кого чекаємо вдома.